Студентське життя

Відповідно до постанови Верховної Ради України № 1092-1X від 16.12.2020 року щодо відзначення і вшанування пам’ятних дат і ювілеїв на факультеті Інноваційних технологій харчування і ресторанно-готельного бізнесу 8 лютого 2021 року в 11.00 на платформі Zoom пройшла відкрита кураторська година на тему «80 років з дня народження українського актора Богдана Сильвестровича Ступки».

Організатором кураторської години був старший викладач  кафедри Технології ресторанного і оздоровчого харчування, куратор групи ТЛ-106 Лазаренко Н.А. Допомагали в презентації кураторської години студенти кураторської групи Албул Г., Олефір О., Галушко О.

Богдан Сильвестрович Ступка – талановита, без перебільшення видатна людина, метр українського кіно, який підкорив серця мільйонів теле- та театральних глядачів.  Його називають генієм, живою легендою… Пpиpода обдарувала Богдана Ступку незpівнянним акторським даpом. Відтак ось уже багато років мистецтвознавці намагаються розгадати секрети його успіху, таланту, неймовірного впливу на глядача…

Богдан Сильвестрович Ступка народився 27 серпня 1941 року в селищі Куликов Львівської області (Україна). У 1948 році сім’я переїхала до Львова. Богдан ріс в артистичному середовищі, його батько співав у хорі Львівського театру опери та балету, тому хлопчик з дитинства крутився за лаштунками, бачив і чув всіх видатних співаків. А в 14 років дебютував на сцені в п’єсі «Дні Турбіних» — брав участь в масовці, куди Богдана прилаштував батько.

У 1961 році Ступка закінчив драматичну студію при Львівському театрі ім. М.К. Заньковецької, потім навчався на філологічному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка (1963-1965) і закінчив театрознавчий факультет Київського театрального інституту ім. І.К. Карпенка-Карого за фахом «театрознавство» (1984).

У 1961-1978 роках Ступка був актором Львівського українського театру драми ім. М.К. Заньковецької, а в 1978 році був зарахований у трупу Київського академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка. На сценах цих театрів ним зіграно безліч яскравих ролей в спектаклях: «Украдене щастя» І. Франка, «Дядя Ваня» А. Чехова, «Король Лір» і «Річард III» Шекспіра, «Майстер і Маргарита» М. Булгакова, «Тев’є -Тевель» Г. Горіна, «Кар’єра Артура Уї, якої могло не бути» Б. Брехта, “Сни за Кобзарем» Т. Шевченка, «Цар Едіп» Софокла, «Істерія» Т. Джонсона, «Над блакитним Дунаєм» І. Річарда, «Прапороносці» О. Гончара та багатьох інших. Всього на театральній сцені Ступка зіграв більше 50 ролей.

Найпершою, і дійсно зорею в кіно, стала робота Богдана Ступки в прославленій картині Юрія Ільєнко «Білий птах із чорною міткою». Ще більший успіх прийшов до Богдана Ступки в новому тисячолітті, після виходу таких знаменитих фільмів, як: «Молитва про гетьмана Мазепу» (2001), «Таємниця Чингісхана» (2002), «Водій для Віри» (2004), «Свої» (2004), «Заєць над безоднею» (2006), «Тарас Бульба» (2009), «Вчора закінчилася війна» (2010) та інших.

Пробував свої сили Богдан Сильвестрович і на державній службі. У 1999-2001 роках він очолював Міністерство культури і мистецтв України. З 2001 року і до останніх днів він був художнім керівником Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві. Також був художнім керівником акторського курсу в КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого (2006-2010), з 2009 року був президентом Київського міжнародного кінофестивалю. Проте які б посади і пости не займав Богдан Сильвестрович, для мільйонів українських та європейських глядачів він в першу чергу залишається чудовим актором. Знаменитий польський режисер Єжи Гоффман назвав його найталановитішим драматичним актором Європи. Він грав жадібно, красиво і професійно. Професіоналізм Ступки-актора полягав не тільки в глибокій проникненні в характери своїх персонажів, але і в тій моральної і фізичної самовіддачі, з якою він працював на майданчику.

Богдан Ступка знявся у багатьох фільмах різних режисерів. Але навіть отримуючи міжнародні нагороди, актор наголошував, що радий сприяти тому, щоб прославляти свою країну. З повагою ставився і до українського глядача, кажучи: “Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є найкращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного – зберегти її культурне багатство. Вважаю, що люди, які допомагають в цьому, – патріоти України”.