Студентське життя

16 лютого 2023 р. старшим куратором факультету ІТХіРГБ Степановою Вікторією, було проведено відкриту кураторську годину присвячену 180 річчю із дня народження Миколи Вербицького.

Микола Андрійович Вербицький-Антіох  український письменник, громадський діяч, журналіст, педагог. Микола Вербицький залишив свою творчу спадщину. Це українська поезія, яку він розпочав  друкувати в 1862 році в журналі «Основа» під псевдонімом «Миколайчик Білокопитий». Пізніше Вербицький друкувався в журналах «Літературно-науковий вісник», «Правда», «Зоря», газетах «Черниговские губернские ведомости», «Черниговский листок», альманахах «Розвага», «З потоку життя» тощо. Його літературна спадщина, розпорошена по різних тогочасних виданнях, ніколи не була зібрана докупи і видана окремою збіркою, хоча цілком заслуговує на це. Непересічний українець Микола Антіох-Вербицький ще чекає свого дослідника.

З 1864 року Микола Вербицький вчителював в Полтаві. Згодом переїхав до Чернігова, з 1866 року він викладав російську словесність в місцевій чоловічій та жіночій гімназіях, а також у жіночому пансіоні  Осовської.

В серпні 1862 року в будинку сестер Голіциних у Києві відбулась студентська вечірка. На ній були присутні Павло Чубинський, Микола Вербицький, Йосиф і Тадей Рильські, Павло Житецький, Павло Свєнціцький. Павло Чубинський згадав про похорони Шевченка. Присутніх поляків попросили проспівати польський гімн. П.Чубинський запропонував М.Вербицькому скласти свій гімн. Микола Вербицький, який славився імпровізаціями, заспівав: «Ще не вмерли України ні слава, ні воля, ще нам, браття молодії, усміхнеться доля…». А далі писали текст всі разом. Свою причетність до написання гімну М.Вербицький пояснив так: «Гімн «Ще не вмерла Україна» написав покійний Павло Чубинський (моїх є там усього дві стрічки)».

Пам’ять співавтора гімну «Ще не вмерла Україна…» Миколи Вербицького увічнена встановленням пам’ятної дошки та бронзового барельєфу  на його будинку в Чернігові.